Головна

Реєстрація

Вхід
Понеділок, 23.10.2017, 12:42
Вітаю Вас Гість | RSS
МЕНЮ
Категорії цікавого
Власний Будинок та Екопоселення [4]
Думки, що варті уваги [45]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
free counters
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 49
Показано матеріалів: 21-30
Сторінки: « 1 2 3 4 5 »


Джерело
Думки, що варті уваги | Переглядів: 626 | Додав: Gaidamaka | Дата: 22.12.2011 | Коментарі (0)







Думки, що варті уваги | Переглядів: 523 | Додав: Gaidamaka | Дата: 22.12.2011 | Коментарі (0)

Скільки б коштів не пішло на розвиток української культури - це гроші на вітер. Ще на початку незалежності було зрозуміло, що Міністерство культури - малоефективний орган. Хто б не прийшов в систему мінкульту, за якийсь час буде грати на саму систему, або піде звідтіля. Якщо має потенціал. Гасла типу "треба берегти традиції" або "село врятує Україну" зовсім не передбачають розвитку як такого. Це просто зручна позиція, при якій чиновники нічим не ризикують.

У певний період мало хто думав про українську міську культуру. Тому процеси, які відбуваються в переважній більшості міст, не відбуваються українською мовою. Певний час, коли на початку Незалежності українська музика була модною, пробували це змінити. Та потім усе зійшло до маргінесу, а порожнім місце не буває. Якщо української мови там немає, то якась же мова все рівно є. А мова - це, певним чином, ідеологія.

Щодо мови в Україні все ще є певні стереотипи. Тут потрібен час і треба пройти багато щаблів. Сьогодні багато хто, коли чує пісню українською, автоматично робить висновок: село, "отстой", "рагулі".

Люди, які слухають українське, користуються переважно інтернетом, а телебачення майже не дивляться. Український продукт все одно є, просто він рідко виходить на масовий рівень. Музиканти виступають мало, а значить - розвиваються повільніше, ніж могли б. Кількість має перерости в якість. Інших способів просто не буває.

Треба ходити на виступи українських виконавців, а не тільки слухати їх в інтернеті. Митці потребують підтвердження, що вони потрібні людям, що за їхні диски і квитки на виступи - платять гроші. Тоді все буде нормально. Нехай і не відразу.

Думки, що варті уваги | Переглядів: 192 | Додав: Gaidamaka | Дата: 13.12.2011 | Коментарі (0)

Русским в Украине пора перестать ощущать свою национальность как право. Им никто ничего не должен: ни язык, ни веру, ни будущее.

Изменить страну можно лишь полюбив её - у украинофоба нет ни прав, ни возможностей переделать государство, в котором ему суждено жить. Я - русский, но для меня моя национальность это не право, а обязанность.

Я должен быть лучше: умнее, добрее, строже по отношению к самому себе. Мне никто не гарантировал обладание всеми этими качествами - я лишь обязан их приобрести. Мне плевать, как именно трактуют свое национальное превосходство представители других этносов. Для себя я сделал выбор.

Подвиги и достижения моих предков я не воспринимаю как наследную привилегию. То, что было сделано русскими за последние столетия, не является моим личным достижением. Это лишь планка, которой я обязан соответствовать.

А потому мне противно, когда победы моей Большой Родины в прошлом некоторые соотечественники воспринимают как индульгенцию за собственную импотенцию и бездействие в настоящем.

Думки, що варті уваги | Переглядів: 347 | Додав: Gaidamaka | Дата: 24.11.2011 | Коментарі (0)

- А чому у Києві так багато карикатурно "рускоговорящих"?

Я й не встиг зібратися з відповіддю на його несподіване запитання, як він продовжив:

- Я з цим в Парижі круто борюся. Ось приїжджають звідси люди, подають українські паспорти для реєстрації в нашій туристичній фірмі, а "речат" по-руські. Я їм і кажу, як ви б поставилися до того, якби подавець англійського паспорта спілкувався з вами арабською, а француз – німецькою. Ніяковіють. Так, мовляв, уже склалося. Я, знаєте, збираю групу туристів із України і кажу їм. Якщо ви хочете, шановні мої земляки, щоб я, як гід, із вами зранку до вечора працював безкоштовно, без будь-якої оплати моєї праці, ніхто із вас не повинен протягом цього часу й словом обмовитись московським сленгом. Усі запитання, розмови поміж собою в дорозі, під час екскурсії – виключно українською… А лише почую московитські жаргони – заплатите всі по повній програмі…

Я оціпенів, слухаючи пана Олега. Тільки зумів видавити з себе:

- І що ж цього виходить?

- І маріупольські, і навіть кримські ваші туристи – всі дуже добре володіють державною мовою. І ні слова російської не чути. Знаєте, економічний важіль має і тут вирішальне значення…

Саме цієї миті в кишені парижанина Олега Коваля озивається телефон. Він достає гарний лискучий апарат. Хвильку вивчає дисплей і показує нам  із Юлією Галушкою повідомлення, яке йому щойно прилетіло. Там пишеться, підкреслюю,  українською: що українська діаспора повідомляє свого активіста, що сьогодні, 22 жовтня 2011 року, о 15 годині, біля котроїсь там станції паризького метро збираються всі українці для вироблення загальної платформи дій у зв'язку з подіями в Україні.

- Бачите як діємо ми, - сказав Олег Коваль. – Учіться. Заради України…

Джерело

Думки, що варті уваги | Переглядів: 260 | Додав: Gaidamaka | Дата: 31.10.2011 | Коментарі (0)

Українці не говорять українською внаслідок трагедії історичного характеру. Найголовніше під час створення нації - це нормальний не спазматичний перехід із сільського існування в міське. Себто, трансформація сільського начала в начало міське. Необхідно, щоб при цьому держава в жодному разі не заважала цьому процесові. Але російська державність, починаючи з 1860-х років, продовжуючи до Щербицького, невпинно заважала нормальному переходу сільського жителя в місто зі збереженням мови, якою говорить цей самий житель. Ми всі - нащадки селян, які переходили в місто і раптом бачили, що там їм буде непереливки, якщо розмовлятимуть українською. Отже, вони і починали розмовляти тією російською мовою, якою розмовляє, наприклад, Голохвастов у славнозвісному водевілі. На жаль, внаслідок цієї обставини в режимі страшної інерції все це продовжується до наших часів. Коли сільський мешканець приїжджав до міста пролетарем, чиновником чи студентом, то переконувався, що тут треба говорити "городською мовою”. Так, десь із XVIII століття кожен киянин знав, що йому треба говорити все ж російською мовою, а не мовою його сільської матері.

Цей страшний інцидент, який розтягнувся на майже два століття, збути за кільканадцять років незалежності неможливо. Адже 20 років - це лише іскорка.

...

Щоб українці заговорили українською, мова має стати авторитетною. На екрані повинні з'являтися більш авторитетні гості. Але я не бачу на телебаченні ані Івана Дзюби, ані Євгена Сверстюка, ані Мирона Петровського. Натомість ми бачимо якусь "свиноту” типу Олеся Бузини. Для цього необхідно ще років 20. От тоді ми побачимо по-справжньому українську Україну.

Вадим Скуратівський, український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист. Професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого

Думки, що варті уваги | Переглядів: 399 | Додав: Gaidamaka | Дата: 19.10.2011 | Коментарі (1)

"Джон Скаллі зруйнував Apple, наповнивши свідомість співробітників компанії хибними цінностями. Він замінив людей з правильними принципами на людей з неправильними. І разом вони заробляли десятки мільйонів доларів, піклуючись про власну славу і благополуччя більше, ніж про Apple і, найголовніше, користувачів її продукції (виступ у Смітсонівському інституті, 1995 рік).

"Проблема Microsoft в тому, що у них немає смаку. Взагалі ніякого. Вони не думають творчо. У їхніх продуктів немає культури"
(1996 рік, Triumph of The Nerds)

"Я бажаю йому всього найкращого, правда. Я просто думаю, що він і Microsoft – це все дуже вузьколобо. Йому пішло б на користь, якби в молодості він спробував ЛСД або пожив з хіпі". (Про Біла Гейтса. The New York Times, 1997 рік)

"Креативність – це просто створення зв'язків між речами. Коли творчих людей питають, як вони щось зробили, вони відчувають себе трохи винуватими, тому що вони не зробили нічого насправді, а просто помітили. Це стає їм зрозуміло з часом. Вони змогли зв'язати різні шматочки свого досвіду і синтезувати щось нове. Це відбувається тому, що вони пережили й побачили більше, ніж інші, або тому, що вони більше про це думають" (Wired, 1996 рік)


"Коли ти молодий і дивишся телевізор, то думаєш, що телекомпанії змовилися і хочуть зробити людей тупими. Але потім ти дорослішаєш і приходить розуміння: люди самі цього хочуть. І ця думка лякає набагато більше. Змова – це не страшно. Ти можеш пристрелити виродків, почати революцію! Але немає ніякої змови, телекомпанії просто задовольняють попит. На жаль, це правда"
(Wired, 1996 рік)

"Проблема в тому, що я став старшим і зрозумів, що технологічні новинки не здатні дійсно змінити світ. Вибачте, але це правда. Це розуміння приходить з появою дітей. Ти народжуєшся, старієш, а потім вмираєш. І так відбувається вже дуже багато років. І ніщо це не змінить" (Wired, 1996 рік)

"Думка про те, що я скоро помру, – чудовий інструмент, який допоміг мені прийняти всі найважливіші рішення в житті. Думка про швидку смерть – найкращий спосіб позбутися ілюзії, що тобі є що втрачати. Ти вже ніби голенький, і немає причини не слідувати за веліннями свого серця. Смерть – це найкращий винахід життя" (Виступ перед студентами в Стенфорді, 2005 рік)


Думки, що варті уваги | Переглядів: 855 | Додав: Gaidamaka | Дата: 03.10.2011 | Коментарі (0)

"Всі загадки, пов'язані з Затокою Свиней, вже вирішені, - говорив президент США Джон Фітцджеральд Кеннеді. - Крім одної. Як могли ті, хто планував цю операцію, розраховувати на успіх? Я цього не розумію. І не знаю, хто розуміє ". До 50-річчя невдалої військової операції на Плайя-Хірон, в затоці Свиней, підготовленої та проведеної керівництвом США 17-19 квітня 1961 року з метою повалення уряду Фіделя Кастро на Кубі.

Автор і ведучий - Леонід Млечин.

Жанр: Документальний
Режисер: Катерина Гальперіна
У ролях: Дослідники

Випущено: Росія
Тривалість: 00:39:07
Мова: Російська
Думки, що варті уваги | Переглядів: 304 | Додав: Gaidamaka | Дата: 01.10.2011 | Коментарі (0)

Науково-художня книжка, що вперше побачила свiт 1900 року в Санкт-Петербурзi, створена трьома видатними подвижниками української культури. Задумав її кількома роками раніше висланий до Ташкента за неблагонадійність і "пристрастие к истории Малоросии", видатний історік, фольклорист, етнограф, письменник Дмитро Яворницький.

Перед читачем постають сповнені драматизму сторінки минулого нашої Батьківщини - України, освячені героїчними подвигами козацтва.

Барвисті цитата з книги:

Як вмирали козаки:



Як торгували колись в Україні:



Думки, що варті уваги | Переглядів: 344 | Додав: Gaidamaka | Дата: 13.09.2011 | Коментарі (0)

Пошук
Друзі сайту
Сайт українських майстрів. Ляльки, дерев'яні вироби, амулети... Твоє радіо parazitakusok Третя паралель - переклад коміксів українською мовою
Міні-чат
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz